Філософія починається із Сократа, грецького філософа (469–399 до н. е.), який був відданий самодослідженню та дослідженню інших. На думку Сократа, якщо ти філософ, то не маєш мудрості. Ти перебуваєш між незнанням і мудрістю, ти — любитель мудрості. Ти не пихатий, бо не задоволений собою й знаєш, що не знаєш. Водночас ти не є мудрим, адже шукаєш мудрість. Як філософ, ти усвідомлюєш людське обмеження, яким є обмеженість знання. Твоя діяльність може викликати ворожість суспільства, адже люди схильні вважати себе мудрими, хоча це не так. Люди прагнуть бути експертами в чомусь і мати певні знання. Вони не хочуть визнавати, що людське знання є знанням у власних межах. Тому філософ особливий, бо він чи вона систематично досліджує й перевіряє межі людського знання. Так філософ здійснює переворот в орієнтації мудрості.
