Конфуцій, або Кун-цзи (551–479 до н.е.), був китайським філософом і вчителем, якого часто вважають найвпливовішим мислителем Китаю. Вплив Конфуція в історії Китаю часто порівнюють з впливом Сократа на Захід. Конфуціянська філософія наголошувала на любові до інших через Золоте правило: не роби іншим того, чого не бажаєш собі. У цьому сенсі Конфуцій підтримував шанування предків, повагу дітей до старших і альтруїзм як основу суспільної злагоди. Найбільший наголос він робив на самовдосконаленні та щирості, що робить людину доброчесною. Серед інших чеснот конфуціянства — серйозність, щедрість, старанність і доброзичливість. У політичній думці Конфуцій вважав, що якщо правитель є доброчесною людиною, влада не може бути поганою. Коли правитель керує прикладом, ставиться до підданих з любов’ю й турботою, він поширює свої чесноти на людей і робить їх кращими.
