І раптом, що ж мої здивовані очі побачили? Маленькі санчата й вісім крихітних оленів, з маленьким старим візником, жвавим і прудким. Я вмить збагнув, що це Святий Миколай. Швидші за орлів його коні неслися; він свистів, гукав і звав їх поіменно: «Ну ж бо, Дешер, Денсер, Пренсер і Віксен! Вперед, Комета, Купідон, Дондер і Блітцен! На вершину ґанку, на самий мур! Швидше, вперед, летіть усі!» І, немов сухе листя, що мчить перед бурею та злітає в небо, зустрівши перешкоду…
